Чай, що встиг постаріти достатньо, щоб забути поспіх. За чотирнадцять з гаком років він втратив різкість молодості й натомість здобув щось важче пояснити словами — глибину, яка не тисне, а огортає.
Аромат та смак — неймовірно м’який, майже тендітні: квіти, цукерки, легка кислинка, а поруч — віскі, вино, мох, дерево, болото, дикість. Контраст ніжного й дикого — саме те, що робить цей чай незвичайним.
У післясмаку — тютюн, ірис, карамель, цукатна тутті-фрутті, солодка випічка. Смак солодкий, майже десертний, без жодної важкості.
Стан — м’який, глибоко розслаблюючий. Тіло вкладається в крісло, думки вповільнюються.
Один із тих чаїв, що не намагаються вразити — а просто є. І саме тому вражають найбільше.